1. Абстрактний іменник, що означає наявність містичного початку, властивість бути містичним; загадковість, пов’язана з вірою в таємні, надприродні сили або в можливість безпосереднього духовного зв’язку з ними.
2. Схильність до містики, містичного світосприйняття; релігійно-філософська позиція, що визнає реальність безпосереднього єднання людини з божественною сутністю.
3. В літературі та мистецтві — характерна риса твору, атмосфера або образність, сповнені таємничості, натяків на існування інших, незбагненних світів або сил.