Словник Української Мови
Буква
1. Великий населений пункт, адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр, жителі якого переважно зайняті не сільським господарством.
2. В історичному контексті — населений пункт, який мав самоврядування та спеціальні права (магдебурзьке право), закріплені грамотою.
3. Центральна частина населеного пункту (в протилежність до околиць або передмістя).
4. У переносному значенні — велика кількість людей, натовп (розм.).
5. У шахах — те саме, що тура.
Приклад 1:
Вночі, коли по дахові вагона зловісно барабанили осколки, а десь недалеко розривалися бомби, мене вкладали на куту залізом скриньку з рукописами Коцюбинського, а батько й обабіч накривали своїми тілами те найдорожче, що в них було… Стало ясно, що треба вертатися в місто, але як? І тут втрутилася доля, чи Боже провидіння.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Якесь дивне й моторошне було відчуття: напівпорожнє місто, місто без дітей, без дитячих голосів і сміху. Щодня я проходила повз замкнений дитячий садочок — двір зяяв порожніми, вимитими аж до асфальту пісочницями.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3:
Він покинув це місто — як нині з’ясувалось, назавше — ранньої осени 92-го року, влаштувавши на залізничному вокзалі прощальну акцію «Дванадцять найкращих коха нок». І кожній з них залишив щось від себе, якусь частку, a kind of magic !.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”