Древослів

Словник Української Мови

міщанство

Буква

1. Сукупність міщан — городян, що належали до стану дрібних власників, ремісників і торговців у дореволюційній Російській імперії.

2. Психологія, світогляд, поведінка або побут, характерні для міщанства (у 1-му значенні), для яких властиві обмеженість інтересів, відсутність широкого кругозору, консерватизм, прагнення до спокійного, влаштованого життя, часто з елементами дріб’язковості та егоїзму.

3. Перен. Обмеженість, дріб’язковість, відсутність духовних інтересів, прагнення лише до матеріального добробуту та зовнішнього комфорту.

Приклади вживання

Приклад 1:
Дивувався щиро, що досі не спадало йому на думку гукнути инших на допомогу… «От вона, слабкодухість, — думав, — справжнє міщанство: замучитись, забрехатись, аби лиш инші не знали, аби лиш иншим себе не показати… А що ж поганого або злочинного вчинив Іван Семенович, що зробив він такого, з чим мав би ховатись від инших, а головне й насамперед — від дружини? Хіба винен він, зрештою, що діють у житті темні й незрозумілі сили, от як та, що штовхає його до цієї співачки… До людини, з якою він тричі в житті бачився, з якою майже не говорив…» Іван Семенович посміхнувся докірливо, виразно — словами — думаючи: «Не грай у піжмурки, Іване!
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів