мірзаї

1. (історичне) Представник аристократичного титулованого стану в Середній Азії (особливо в Бухарському еміраті та Хівінському ханстві), що належав до знаті, але стояв нижче за рангом від хана або еміра; також — сини правителя (мірзи).

2. (переносне, рідко) Людина знатного, шляхетного походження; аристократ.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |