мірза

1. Титул феодальної знаті в Ірані та деяких інших країнах Сходу, що вживався перед власним ім’ям; особа, яка має цей титул.

2. У Середній Азії та Азербайджані до початку XX століття — форма звертання до вченого, писаря або освіченої людини, що додавалася до імені.

3. (переносне значення) Пихата, самовдоволена людина, яка виставляє себе важливою особою.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |