мірочка

1. Зменшувально-пестлива форма від іменника “міра”, що позначає невелику міру об’єму сипучих тіл або рідин, а також посуд такої місткості.

2. Розмовна назва невеликої дерев’яної посудини (часто циліндричної форми) з ручкою, яка використовувалась для відміру об’єму продуктів (наприклад, круп, борошна).

3. (переносно) Точна, обмежена кількість чогось; норма, міра.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |