мінський

Приклад 1:
Одного разу я писав відозву: чому червоноармам треба ходити до свого клубу, а в кінці додав строфу із своєї поеми «1918 год»: И будем мы идти вперед с кровавым флагом, где в солнце новых дней со мглою бой кипит, застонут камни гор под нашим гулким шагом, с протяжным воем зверь в пещеры убежит.., Военком Андрій Мінський прочитав відозву й питає мене: — А это чьи стихи? Может быть, ваши?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”