мінора

1. (муз.) Лад, у якому стійкі звуки утворюють малу (мінорну) терцію між I і III ступенями, що надає музичному творові переважно сумного, ліричного або драматичного звучання; протилежне — мажор.

2. (мат.) Визначник, отриманий з даного визначника викреслюванням одного або кількох рядків і стовпців.

3. (заст., рел.) Молодша, нижча посада в католицькому духовенстві; також особа, що її обіймає.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |