Словник Української Мови
Буква
1. Військовий корабель невеликого водотоннажності, призначений для ураження торпедами (мінною зброєю) кораблів і суден противника, а також для виконання розвідувальних та патрульних завдань.
2. У переносному значенні: про людину, яка своїми діями або словами завдає шкоди комусь, підриває чиюсь репутацію або спричиняє конфлікти.
Приклад 1:
Його довго і з шумом садовили на місце, а «міноносець» став ззаду за кріслом. — Добридень, Жане!
— Коцюбинський Михайло, “Тіні забутих предків”
Приклад 2:
— стрепенувсь «міноносець N 17» (по порядку лакеїв, яких Жан часто міняв). Він вже давно тримав напоготові серветку.
— Коцюбинський Михайло, “Тіні забутих предків”