Значення
-
Член уряду, який очолює певне міністерство (центральний орган виконавчої влади) і несе відповідальність за певну сферу державного управління (наприклад, оборони, закордонних справ, фінансів тощо).
-
Дипломатичний представник вищого рангу, акредитований при іноземному уряді (повноважний міністр).
-
У деяких християнських конфесіях — духовна особа, яка здійснює служіння (наприклад, у протестантизмі).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. міністр, р. міністра, д. міністрові, з. міністра, о. міністром, м. міністрі, к. міністре