1. (комп’ютерна термінологія) Спеціалізована програма або підсистема, що виконує функції асемблера (перетворення мнемонічних команд у машинний код), але зі значно обмеженим набором інструкцій та можливостей порівняно з повноцінним асемблером; часто вбудовується в інші програми або використовується в середовищах з обмеженими ресурсами.
2. (історичне, комп’ютерна термінологія) Назва конкретних програмних продуктів або утиліт, призначених для асемблерного кодування на ранніх або мікрокомп’ютерах, які мали компактний розмір та базовий функціонал.