Значення
-
(в античній філософії та естетиці) Наслідування, відтворення дійсності в мистецтві; принцип художнього творення, що ґрунтується на імітації природи або життя.
-
(у літературознавстві та мистецтвознавстві) Конкретне художнє втілення принципу наслідування дійсності в творі; образна модель реальності, створена засобами мистецтва.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. мімесис, р. мімесису, д. мімесисові, з. мімесис, о. мімесисом, м. мімесисі, к. мімесисе