міліція

1. Орган державної влади, що існував в Україні та інших республіках колишнього СРСР, на який покладалися завдання охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю, забезпечення громадської безпеки та виконання деяких адміністративних функцій.

2. У широкому вжитку — особовий склад цього органу, співробітники (міліціонери).

3. Історично — добровольче народне ополчення для підтримки порядку або ведення боротьби (наприклад, у періоди революційних подій).

Приклади вживання

Приклад 1:
Досить часто нас накривали, і поліція, яку в нас називають «міліція», забирала всіх без винятку до каталажки. Мене там жодного разу не вдарили, бо я починав декламувати вірші або ворожив міліціонерам з руки.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: іменник (однина) |