Словник Української Мови
Буква
1. Планувальна одиниця міста, що складається з житлових будинків, об’єктів соціально-побутового обслуговування (дитячих садків, шкіл, магазинів тощо) та зелених насаджень, обмежена магістральними вулицями або природними рубежами.
2. Частина району міста, що виділяється як окрема адміністративно-територіальна або планувальна одиниця.
Приклад 1:
Мікрорайон у сімдесяті лише будувався, тому бурхлива юність Кочі припала на інтенсивний розвиток усієї цієї комунальної інфраструктури — Коча грабував нові гастрономи, виносив щойно відкриті кіоски з пресою, залізав уночі до недобудованого загсу, загалом ішов у ногу з часом. Правоохоронні органи, виявивши повне безсилля, здали Кочу комсомолу на поруки.
— Тютюнник Григорій, “Вир”