1. Процес створення мікропрограм — низькорівневих наборів інструкцій, які безпосередньо керують логікою роботи центрального процесора або іншого складного цифрового пристрою на рівні його апаратних блоків.
2. Метод керування логікою мікропроцесора, при якому кожна машинна команда реалізується виконанням послідовності елементарних операцій (мікрооперацій), що записані в спеціальній пам’яті — постійному запам’ятовуючому пристрої (ПЗП).