Словник Української Мови
Буква
1. Клімат невеликої території або замкненого простору, що відрізняється від загального клімату навколишньої місцевості (наприклад, клімат лісової галявини, міста, печери).
2. Сукупність фізичних властивостей повітря (температури, вологості, чистоти тощо) у приміщенні, що створюють певні умови для життя, праці або зберігання чогось.
3. Переносно: сукупність морально-психологічних умов, взаємин у колективі, сім’ї, суспільстві.
Приклад 1:
Та в нашому відділі теорії літератури тимчасово склався якийсь на диво сприятливий мікроклімат. І як могло бути інакше, коли у відділі (під егідою Шамоти!)
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Та духовний мікроклімат найближчої мені «малесенької щопти» (вислів Стуса) справді був живлющим, і я дякую за це долі. Щоб відчути це, раджу вчитатися у фундаментальні й правдиві спогади, які публікуються протягом останніх років у журналах «Сучасність» та «Кур’єр Кривбасу» — «Homo feriens» Ірини Жиленко і «Люди не зі страху» Світлани Кириченко, а також у книгу спогадів Василя Овсієнка «Світло людей» (Київ; Харків, 2005).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”