Древослів

Словник Української Мови

мі

Буква

1. Сьома ступінь діатонічної гами, що позначається латинською літерою B; нота “сі”.

2. (Мі) У давньогрецькій міфології — одна з плеяд, дочка Атланта та Плейони, кохана Зевса, від якого народила Гермеса.

3. (МІ) Скорочене позначення для Міжнародних інституцій або Міжнародних інвестицій (залежно від контексту).

Приклади вживання слова

мі

Приклад 1:
Жінка Ва­си­ля Се­ме­но­ви­ча хо­ди­ла, мі 111 як 3 Фта зня­та. Од три­во­ги во­ни обоє мов­ча­ли; хо-V•АЛ’.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
– Та й я, ма­буть, та­кий, що хай собі гу­ля­ють са- мі,- скор­чив ла­за­ря Луш­ня.) Чіпка нічо­го не од­ка­зав.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
Ану: до-мі-соль-до-соль-мі-до! Ану: Туберозы, иммортели… — вимовив він, …Замерзают — и поют, — не задумуючись, хоробро підхопив і одрубав Аполлон.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

More posts