мезоплазма

1. У біології: внутрішній, гранульований шар цитоплазми клітини, що оточує центральну частину клітинного ядра (ендоплазму) та відрізняється від зовнішнього, прозорого шару (ектоплазми).

2. У фізиці плазми: плазма, що має проміжну (між низькотемпературною та високотемпературною) енергію частинок, характерну, наприклад, для плазмових панелей.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |