метикуватий

1. (про людину) Який відрізняється метикуватістю, надмірно хитрий, вправний у вигадках, викрутах; жвавий, кмітливий, але з відтінком нещирості або лукавства.

2. (про дії, вчинки, мову тощо) Виконаний з надмірною хитрістю, вигадливістю; витончений, але може бути зайшло складним або не зовсім щирим.

Приклади вживання

Приклад 1:
– винахідливий, метикуватий. 17 Міщулик (діал.)
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”

Частина мови: прикментик () |