метула

1. (діал.) Невеликий віник, зроблений з гілочок, пруття або соломи, який використовується для помивання посуду, підмітання печі або роботи в печі.

2. (перен., розм.) Про неохайну, брудну людину, часто дитину.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |