Словник Української Мови
Буква
1. Система принципів, методів, правил і прийомів, що регулюють наукове, філософське або практичне пізнання та перетворення дійсності в певній галузі знань або діяльності.
2. Розділ наукової дисципліни, що вивчає методи, засоби та принципи її побудови, організації та розвитку.
3. Сукупність методів, що застосовуються в певній науці, галузі знань або практичної діяльності.
Приклад 1:
Передмова 1 ПЕРЕДМОВА Одним із найбільших інтелектуальних здобутків людства на початок XXI століття є створена системи наукових знань (наука) та методологія їх одержання. Чільне місце серед них належить фізиці – фундаментальній науці про закони оточуючого нас матеріал ьного світу, яка одночасно є скарбницею інтелектуальних ідей для його перетворення – зародження і розвитку основних науково- технічних винаходів людства, які визначають напрямки сучасного промислового виробництва.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Його методологія пізнання суспільних явищ вимагала розкриття несвідомих механізмів, що лежали в її основі. Психодинамічна природа обумовлена постійними конфліктами різних рівнів свідомості людини ( свідомого і несвідомого), її структурних компонент психіки.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Приклад 3:
Помітно зростає обсяг робіт, пов’язаних із розпорядництвом і пересуванням ресурсів, при цьому дедалі ширше використовується системна ( управління у системі input – output) і ситуаційна методологія. На думку відомого американського вченого П. Дракера, в нинішньому столітті зміняться принципові основи діяльності підприємств – від таких, що ґрунтуються на раціональній організації, до таких, що базуються на знаннях та інформації.
— Котляревський Іван, “Енеїда”