метелик

Приклад 1:
4 квітня 1935 Тернина Немов метелик полум’яний, на кущ тернини сонце сіло. У твої очі синьо-тьмяні дивлюсь натхненно і несміло.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”

Приклад 2:
Переді мною листівки, які надсилав, — будинок бібліотеки Торонтського університету, де була його робітня, і три фотографії цієї робітні; великий екзотичний метелик; видана ним до 200-річчя «Енеїди» Котляревського листівка з ілюстраціями Бутовича, а на звороті разом з подякою за надіслану мною збірочку з ранніми віршами Тичини і моїми спогадами про поета — несподівані поетичні рядки: «це рання осінь, та цілунок такий чудовий і палкий»; квітуче дерево біля його ґанку: «це дерево „Royal crabapple“. Як по-українськи?» Залучав до нашого епістолярного діалогу свою дружину Мойру, що якось навіть надіслала мені кілька романів — свою улюблену лектуру англійською мовою.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 3:
бажання бути щасливими — нам заважає… 34 багато є знаків у кінці дороги багато є знаків про кінець дороги а кінець дороги там де ви стоїте… невидиме багатство більше за видиме життя безмежне — тому й коротке з* велика гора — маленька квітка… сніг покриває і гору і квітку… ми не знаємо коли метелик ночі сідає ми не знаємо коли метелик ночі відлітає ніч занадто темна — часом темніша за день… часом із синього пір’я часом з червоного пір’я часу прозорі високі хвилі а плескоту і не чути… 36 високого гостя не можна зустріти — бо ним неможливо стати… коли велике віддаляється на березі піщинки видко західний берег добре освітлений нагадує східний мало освітлений, західний берег мало освітлений нагадує східний якого нема… блакитні речі не золоті золоті речі не блакитні — тому одні без інших існувати не можуть в таблиці шовку темно-зелений колір дещо грубий а жовтий шелестить занадто а чорний дружить з усіма… і тільки синій… (ой який глибокий!) таж недаремне кіт за ним спостерігає… клітка просторів блиском чарує мов келих вина червоного увечері на балконі… 38 без чинників і супутників нескромний у відкриттях я давно переріс своє покликання… самотина розкішних палаців ніби рівнина і вечір — ні лівої руки ні правої… яблуко як великий тягар машкари я скинув і тигр полишив клітку — звичайна пригода перед тим як заснути у великій темряві бо правди ніколи не вимовиш… закоротка хвилина людини у клітці і хор за лаштунками не чекає — виводить псалом квіток над руїнами… 40 садок білів розметавши піну рожевими лапами… кремові дівчата світились крильцями в цятках роси… та минулись бажання і став я світлом і ніч мене уподобала: змінилися смуги звіра і помінялося місце звіра… червоні сосни — блакитний крик моря… розплющені очі — білий пісок не знаходжу того що шукаю… пісок і пісок — гра із самим собою… розкинувши руки море приносить мушлю — мій звір приміряє сон розчісує жовту бороду розкинувши руки: сон… 42 здійснивши в провині світ скромного хлопця — скоряюсь угадуючи наближення духу в порожньому світі що його посланець передбачив… батько і і чарівникова рука росте радістю квітки… тая лише гість бо течія де ангел з блакитними очима зненацька глибока… злизує мертвого берег без всякого умислу… доточує шати блакитні… на русяве волосся по вільсі спадає темний листок… стародавня кармінова бабка із віялом вітру спиняє колесо… 44 Ж ОВТИЙ стілець осені… В колоніях квітів натирають мозаїку… заснуле вогнище горілиць… молитва каменя іскриться… замислені сліди крові… ти можеш робити це або не робити Божий храм всюди ти можеш рушати в дорогу чи ні — Божий храм всюди ти можеш забути або й не знав ніколи ти можеш згадати своє незнання — Божий храм всюди!
— Тютюнник Григорій, “Вир”