1. У логіці та математиці — теорема, яка стосується властивостей інших теорем або формальної теорії в цілому, наприклад, твердження про її повноту, несуперечливість або вирішуваність.
2. У ширшому сенсі — теоретичне положення вищого рівня абстракції, що аналізує структуру, можливості або обмеження певної теорії або системи знань.