1. Система, що складається з інших систем як своїх елементів і вивчає їхню організацію, взаємодію та еволюцію; система вищого порядку, що об’єднує та регулює низку підсистем.
2. У кібернетиці та теорії систем — система, яка керує іншими системами, змінюючи їхню структуру або алгоритми функціонування.
3. У філософії та методології науки — поняття, що позначає комплексну систему знань, принципів і методів, які описують та аналізують інші системи знань (наприклад, метатеорія).