Словник Української Мови
Буква
1. (у фізиці, хімії) Такий, що перебуває у стані метастабільності, тобто відносно стійкий, але здатний перейти в більш стійкий стан під дією зовнішнього впливу або внутрішньої нестійкості.
2. (у техніці, біології) Такий, що характеризується обмеженою стійкістю у часі; умовно-стійкий, нестійкий.
Приклад 1:
Рівень 2E метастабільний, і час життя на ньому становить c10~ 3− , тобто в 510~ разів більший за час перебування іона у звичайному збудженому стані 3E і 4E . Отже, заселеність іонами подвійного рівня 2E перевищує заселеність основного рівня 1E .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”