1. (фіз., хім.) Стан системи, який є стійким лише за певних умов і може легко переходити до більш стабільного стану при навіть незначних зовнішніх впливах; стійкість, що зберігається протягом обмеженого часу.
2. (тех.) Властивість динамічної системи тимчасово зберігати певний режим роботи або стан після зміни вхідних параметрів, перш ніж перейти до нового стійкого стану.