метаконус

1. (палеонтологія) Викопний рід ссавців ряду кондилартрів (Condylarthra), що існував у палеоцені на території сучасної Північної Америки та Європи; представники цього роду.

2. (антропологія, стоматологія) Додатковий (п’ятий) горбик на жувальній поверхні верхніх молярів у людини, розташований між метаконідом і гіпоконусом; рідкісна ознака, що вивчається в антропології.