1. У програмуванні та комп’ютерних науках — фундаментальна константа або абсолютне обмеження, що визначає граничні можливості обчислювальних систем, незалежно від їх конкретної архітектури або реалізації (наприклад, швидкість світла як фізична межа швидкості передачі інформації).
2. У філософії та теорії систем — первинний, незмінний принцип або умова, що лежить в основі певного класу явищ або теоретичних побудов і слугує контекстом для визначення інших, похідних констант.