Значення
-
У програмуванні та комп’ютерних науках — фундаментальна константа або абсолютне обмеження, що визначає граничні можливості обчислювальних систем, незалежно від їх конкретної архітектури або реалізації (наприклад, швидкість світла як фізична межа швидкості передачі інформації).
-
У філософії та теорії систем — первинний, незмінний принцип або умова, що лежить в основі певного класу явищ або теоретичних побудов і слугує контекстом для визначення інших, похідних констант.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. метаконстанта, р. метаконстанти, д. метаконстанті, з. метаконстанту, о. метаконстантою, м. метаконстанті, к. метаконстанто