метаконстанта

[mɛtɑkonstɑntɑ] Іменник

Буква:М

Значення

  1. У програмуванні та комп’ютерних науках — фундаментальна константа або абсолютне обмеження, що визначає граничні можливості обчислювальних систем, незалежно від їх конкретної архітектури або реалізації (наприклад, швидкість світла як фізична межа швидкості передачі інформації).

  2. У філософії та теорії систем — первинний, незмінний принцип або умова, що лежить в основі певного класу явищ або теоретичних побудов і слугує контекстом для визначення інших, похідних констант.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. метаконстанта, р. метаконстанти, д. метаконстанті, з. метаконстанту, о. метаконстантою, м. метаконстанті, к. метаконстанто

Більше записів