1. (у музикознавстві) Пов’язаний з метагармонією — системою узагальнених гармонічних відношень, що виходить за межі традиційної тональності та розглядає гармонію на більш абстрактному, структурному рівні.
2. (переносно) Такий, що стосується високого рівня узгодженості або гармонії складних систем (наприклад, у філософії, мистецтві, соціальних процесах).