Словник Української Мови
Буква
1. У юдаїзмі та християнстві — очікуваний визволитель, помазаник Божий (від давньоєврейського слова зі значенням “помазаний”), який має встановити царство Боже на землі та принести спасіння народу.
2. У християнстві — один з епітетів Ісуса Христа як виконавця Божого обітниця про спасіння людства.
3. У переносному значенні — людина, яку ототожнюють з рятівником, визволителем або носієм надії на вирішення складних проблем, корінні зміни в суспільстві, науці, мистецтві тощо.
Приклад 1:
«Месія прийде в славі світ судити» — так сказано в пророцтві, більш нічого. І правда, й милосердя — все для світа, а для Месії що?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Месія, завваживши, куди подавсь його повелитель, гойднув горбами прямувати за ним, та раптом помітив, що на його передні і задні двопалі ратиці поналізали мурашки, бо на їхньому стовповому шляху, по якому мурашки ішли на зимівлю, застовби-чив Месія… Він здивувався й струснув спочатку однією ногою, потім другою, хвицнув ногами задніми, та мурашки з ратиць не струшувались. Вони вчепилися за верблюда й не відпускали.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”