Значення
-
(від лат. meritorius — заслужений, що заслуговує нагороди) — такий, що заслуговує нагороди, винагороди або визнання; заслужений.
-
(у спеціальному вжитку, зокрема в історії права) — пов’язаний з винагородою за службу, особливо про земельні наділи або майно, що надавалися військовим чи державним службовцям за заслуги.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. мериторичний, р. мериторичного, д. мериторичному, з. мериторичного, о. мериторичним, м. мериторичнім, к. мериторичний