1. (від лат. meritorius — заслужений, що заслуговує нагороди) — такий, що заслуговує нагороди, винагороди або визнання; заслужений.
2. (у спеціальному вжитку, зокрема в історії права) — пов’язаний з винагородою за службу, особливо про земельні наділи або майно, що надавалися військовим чи державним службовцям за заслуги.