Словник Української Мови
Буква
1. Припиняти життя, вмирати, гинути (про живих організмів).
2. Перен. Втрачати силу, активність, припиняти існування; занепадати, зникати.
3. Перен. Зазнавати дуже сильних неприємних відчуттів (від холоду, сорому, страху тощо).
4. Розм. Дуже сильно хотіти чогось, прагнути чогось.
Приклад 1:
Хай твої мерти і 236 иїстки проростуть, як трава, хай підніметься тінь тільця твого і пустеля тв оя вічною в роди родів. Оце-то й є народитися «друге, тобто з Вишнього, і знайти в собі те, що ніколи не починало бути, а ти лиш глухо про це чув без будь -якого смаку, І на серце тобі воно не спадало, і ти того не чекав, не думав про те, а якщо й думав – то дума твоя була подібна до беззубого немовляти, що обертає в устах своїх найблагородніший із соломонових садів горіх, та не по своїх зубах.
— Тютюнник Григорій, “Вир”