Приклад 1:
Мав своє аспірантське коло, свої аспірантські турботи, бував в Інституті нечасто — єднало нас здебільшого те життя, що вирувало поза Інститутом (тут усе було німо й мертвотно), — літературні вечори, концерти, художні виставки, зустрічі з цікавими нестандартними людьми, зокрема з нашими земляками з-за кордону, які відкрили нам незнаний досі великий культурний світ української діаспори. По-справжньому ми зблизилися після того, як тепер модно казати, «доленосного вибуху» в кінотеатрі «Україна», коли на перегляді «Тіней забутих предків» Іван Дзюба повідомив про арешти і люди встали на знак протесту.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
