мертво

Приклад 1:
Коли нас ніч розділить сонних, серця заб’ються в нас окремо, щербатий місяць снами томить, чарує мертво і зелено. Та не лякайся, моя люба, спокійно тої жди хвилини, коли коханням день окрилить, коли весна на кущ тернини метелик сонця знов пришпилить.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”

Приклад 2:
— таксi вива‑лило мене в замет перед входом до зали мiжнародних рейсiв, який порожнiй, як мертво — мов крематорiй — освiтлений Бориспiль о п’ятiй ранку, станцiя Чортiв Тупик, головнi повiтрянi ворота країни, хха! — країни, безнадiйно неприналежної до нервової мережi, що рясно оповиває планету, що стугонить день i нiч, перепомповуючи через гiгантськi ганглiї портiв, i вокзалiв, i митниць метушливi потоки збуджених людських нейронiв, Шеремєтьєво, Кеннедi, Бен Гурiон, i де тiльки мене не носило, хай це все марнота марнот, хай утома духа й тiла, зате — рух, зате — вовчий гiн за життям, вискаливши зуби: ось‑ось дожену, вчеплюся в загривок!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
I мертво відповіли губи людини, про яку я писав вірш «Так ніхто не кохав»: — Разрешу. І я в Сталіне одружився з моїм синьооким щастям і горем, що полюбив на все життя.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”