1. (у філософії, особливо в екзистенціалізмі) Фундаментальна онтологічна категорія, що означає стан небуття, припинення життя; протилежність життю та буттю; часто розглядається як абстрактна сутність або властивість мертвого.
2. (у літературі та мистецтві) Поетичний образ або символ, що втілює ідею смерті, занепаду, статичності, відсутності життя та руху.
3. (переносно) Стан повної бездіяльності, застою, відсутності розвитку або життєвих проявів у певній сфері (наприклад, у суспільстві, культурі).