мереження

1. Техніка рукоділля, що полягає у створенні ажурних візерунків шляхом переплетення ниток на спеціальній основі з допомогою гачка, голки або човника.

2. Процес виготовлення мережива; вишивання, плетіння ажурних орнаментів із ниток.

3. (у переносному значенні) Щось легке, ажурне, схоже на мереживо (наприклад, про гілки дерев, покриті інеєм).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |