1. Який мерехтить, випромінює нестійке, тремтяче світло; блимаючий, миготливий.
2. Перен. Невпевнений, нестабільний, що швидко змінюється (про стан, почуття тощо).
мерехтливий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Падали з ними гусари і драгуни, ламали руки і ноги… Зненацька пішов мерехтливий тонкий сніжок. Януш зблід: сніжок на льодку — для кавалерії крах, погибель.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: прикментик () |