Словник Української Мови
Буква
1. (істор.) Назва адміністративно-територіальної одиниці в деяких слов’янських країнах, а також посадова особа, яка керувала нею (наприклад, у Чехії, Польщі, Сербії).
2. (істор.) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — посадова особа, уповноважена князем здійснювати суд, стягувати податки та керувати певною територією; правитель міста чи округи.
3. (рідко) Те саме, що міра — одиниця виміру чого-небудь, а також пристрій для вимірювання.
Приклад 1:
Ця прі вінтівна мера покликана була уменшити кількість жертв діаволь ських сеансів одноврімьонної ігри, которі він тіки начав примінять в Европі. — І шо, любєзний доктор, відтоді домініканці тіпа стали іграть з діаволом на першість світу?
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”
Приклад 2:
Итак, у Авраама тріе, двое и един гость есть то же, Не сіе ли есть, по-германску, шпіцбуб, по-грецку— хі-мера, хімара, а у нас то же, что мара?.. Д у X. Цысс-сысс-сысс!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
и3 рэша новгороdцы кн7ѕь с™ославу даи намъ володи- мера на кнzже- ние. новгороdцы же a 22 b Жиленко І. В. Убивство Олега.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”