менует

[mɛnuɛt] Іменник

Буква:М

Значення

  1. Старовинний французький народний танець із плавним, урочистим характером, що поширився в Європі у XVII–XVIII століттях, зазвичай у трійчастому розмірі.

  2. Музичний твір (частина інструментальної сюїти) або музична форма, створена для супроводу цього танцю або у його стилі.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. менует, р. менуету, д. менуетові, з. менует, о. менуетом, м. менуеті, к. менуете

Більше записів