ментик

1. Короткий нарядний жупан із сукна, оздоблений хутром та шнурами, який носили поверх кунтуша як елемент національного вбрання української козацької старшини та шляхти в XVI–XVIII століттях.

2. Верхній теплий одяг із сукна на хутрі, подібний до безрукавки або короткої куртки, який носили гуцули та інші жителі Карпат.

Приклади вживання

Приклад 1:
Тебе, було, осідлаю, Я на тебе сяду, Шабля збоку брязкотіла, Ментик літав ззаду. Минулося, не вернеться Уже серцю радість; Пройшли літа молодії, Вже приходить старість.
— Невідомий автор, “134 Vibrani Poieziyi Viktor Zabila”

Частина мови: іменник (однина) |