менталітет

1. Сукупність особливостей інтелектуального, духовного та емоційного життя людини або певної спільноти людей, що визначає їхню свідомість, світосприйняття, цінності, норми поведінки та спосіб мислення.

2. Світогляд, спосіб мислення, психічний склад особистості або соціальної групи (наприклад, національний менталітет).

Приклади вживання слова

менталітет

Приклад 1:
Первісний менталітет надавав важливого, ба більше — світоглядного значення цьому екзистенційному «поверненню до Начал». Вселенський смисл його, доводить М. Еліаде, полягав у тому, щоб жити якомога ближче до богів і в певному сенсі зрівнятися з ними — шляхом повторення їхніх дій.
— Зеров Микола, “Камена”