1. У давньогрецькій міфології — титан, син Япета й Клімени, брат Прометея, Епіметея й Атланта, батько Атланта, Прометея й Епіметея (за іншими версіями).
2. У переносному значенні — людина, яка зазнає страждань, мук, нещасть; страждалець, мученик.
менетій
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |