мелодрама

1. Драматичний твір (або фільм, телепостановка тощо), для якого характерні гострі сюжетні конфлікти, перебільшена емоційність, чітке розмежування добра і зла, а також обов’язкова моральна розв’язка, що часто супроводжується музичним акомпанементом для посилення вражень.

2. Музично-драматичний жанр, що поширився у XVIII–XIX століттях, у якому діалоги чи декламація поєднуються з інструментальною музикою, що ілюструє дію та підкреслює емоції.

3. Переносно: надзвичайно драматична, сентиментальна й часто побутова ситуація в реальному житті, що викликає сильні переживання.

Приклади вживання

Приклад 1:
Серед моїх дитячих фантазій найулюбленішою була мелодрама про те, як я випадково довідуюсь, що доктор Анґер насправді мій рідний батько, що він мав короткий зв’язок із моєю матір’ю, коли та готувала для пані докторової сніжну бабку зі збитих вершків. Довгі години я проводила перед люстром, дошукуючись у себе з Аделею спільних рис, які б одягнули в плоть мою мрію.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

Приклад 2:
Навiщо ця мелодрама? Мiй наївний Андрюша хотiв бути на цей раз проникливим.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”

Частина мови: іменник (однина) |