1. (від грец. μελική ποίησις — мелічна поезія) У давньогрецькій літературі — лірична поезія, призначена для сольного виконання під акомпанемент музичного інструмента (зазвичай ліри або кіфари), на відміну від хорової лірики; також окремий твір такого жанру.
2. (заст., рідко) Мелодія, наспів; музичний супровід до віршованого тексту.