Значення
-
(від грец. μελική ποίησις — мелічна поезія) У давньогрецькій літературі — лірична поезія, призначена для сольного виконання під акомпанемент музичного інструмента (зазвичай ліри або кіфари), на відміну від хорової лірики; також окремий твір такого жанру.
-
(заст., рідко) Мелодія, наспів; музичний супровід до віршованого тексту.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. меліка, р. меліки, д. меліці, з. меліку, о. мелікою, м. меліці, к. меліко