Механоламаркізм — напрям у біології (зокрема, в еволюційному вченні) кінця XIX — початку XX століття, що намагався пояснити еволюцію організмів механічним поєднанням ідей ламаркізму (спадкування набутих ознак) з окремими положеннями дарвінізму (наприклад, боротьбою за існування).
Механоламаркізм — застаріла вчення в еволюційній біології, яке розглядало пряму адаптацію організмів до зовнішнього середовища як основний рушій еволюції, механічно поєднуючи цей принцип із фактором природного добору.