1. Філософська течія XVII–XVIII століть, що пояснювала всі явища природи, включаючи життєві процеси, виключно законами механіки та принципами руху матеріальних тіл.
2. Методологічний підхід, що прагне звести складні явища, процеси або системи до їхніх найпростіших механічних або матеріальних складових, ігноруючи якісні зміни та самоорганізацію.
3. У переносному значенні — надмірна формалізація, шаблонність, відсутність творчого, гнучкого підходу в будь-якій діяльності або галузі знань.