Словник Української Мови
Буква
1. Спосіб дії, що характеризується виконанням чогось без свідомого контролю, автоматично, бездумно, за звичкою.
2. Спосіб дії, що здійснюється за допомогою механізмів, машин або фізичної сили, без безпосередньої творчої участі розуму.
3. У техніці, фізиці: властивий механіці; що описується або функціонує за законами механіки.
Приклад 1:
Тая неестетичная виплюнута купка потроху росла й росла на тарілочці, а Лаговський, механічно працюючи губами, тупо не відводив очей від неї. Думи його літали не тут у хаті, і він не чув нічого коло себе, не чув навіть того молодого, свіжого реготу і тих веселих уваг, які голосно й безжурно кидав котрийсь із парубків Шмідтів про свій виноградний апетит і свою виноградну ненажерливість, а надто — про апетит їхньої старої гувернантки, тепер маминої компаньйонки.
— Тютюнник Григорій, “Вир”