мефітіс

1. У давньоримській міфології — богиня шкідливих випарів, болотних випромінювань та отруйних газів, що виходять із-під землі; уособлення задушливої та зараженої атмосфери.

2. У сучасному науковому вжитку (переважно у геології, екології) — рідкісний термін для позначення шкідливих, отруйних випарів або газів (особливо сірководню), що виділяються з ґрунту, боліт або вулканічних утворень.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |