Словник Української Мови
Буква
Мефістофель — власна назва одного з головних персонажів німецького фольклору та літератури, демона, диявола, духа зла, спокусника і насмішника, що укладає угоду з людиною, обіцяючи їй знання, земні насолоди та молодість в обмін на душу; найвідоміше втілення — у трагедії Й. В. Гете “Фауст”.
Мефістофель — переносно: лукава, цинічна, насмішлива та зла людина, що схильна до сарказму і інтриг.
Приклад 1:
Світ справжньої культури тут ледве прозирає — хіба що в таких стандартах, які вже стали складниками масової культури, як шекспірівські трагедії чи колізія Фауст-Мефістофель тощо. Та все це існує як схеми конфлікту чи характеру без заглиблення або суперечностей, нюансів і складнощів, з яких зіткано світ справжньої культури.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Я гордовито сіла в машину, стискаючи в кулаку три купони, які я потім буду йому віддавати, але чоловік-саламандра, як справжній Мефістофель, захоче більшої плати. Ми поїхали їсти морозиво «Nestle».
— Малярчук Таня, “Згори вниз”