1. Психічний стан глибокої концентрації та розслаблення, досягнутий шляхом спеціальних вправ, що спрямовані на усвідомленість, фокусування уваги на певному об’єкті, думці чи відчутті, часто з метою духовного розвитку, зняття стресу або самопізнання.
2. Різновид духовної практики в релігійних та філософських вченнях (особливо в східних культурах), що передбачає поглиблення уваги в себе, відчуття єдності зі світом або божественним початком.
3. Форма роздумів, глибоких розмірковувань, інтелектуального чи емоційного занурення в певну тему або ідею.